ЦЕФЕПІМ-О порошок 1 г

Охоа Імпекс

* Штами цих видів перевірити на чутливість, використовуючи спеціалізовані методи тестів на чутливість. Також штами Haemophilus spp . з МІК більше 2 мкг/мл слід вважати сумнівними і їх слід додатково оцінити.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– пневмонія;

–емпірична терапія хворих ізфебрильною нейтропенією;

– неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);

– неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– ускладнені інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з метронідазолом);

– бактеріємія.

Діти.

– Пневмонія;

– неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);

– неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– емпірична терапія хворих із фебрильною нейтропенією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з лікарським засобом Цефепім-О, слід важливо стежити за функцією нирок через якусь нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відмічалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім-О в концентраціях 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій; 5 % і 10 % розчин глюкози для ін'єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін'єкцій, розчин 5 % глюкози і 0, 9 % натрію хлориду для ін'єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін'єкцій.

Щоб уникнути можливої ​​лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини цефепіму (як і великих β-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату.

У разі призначення цефепіму із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.

Вплив на результати лабораторних тестів.

Застосування цефепіму може спричинити гібно позитивну реакцію на глюкозу в сечі при застосуванні реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі реакції ферментного окислення глюкози.

Особливості застосування.

Для лікування з високим ризиком важких інфекцій (наприклад, у випадку, якщо в анамнезі є трансплантація кісткового мозку при зниженій активності при злоякісній гемолітичній патології з прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому комплексна антимікробна терапія.

Для ідентифікації та визначення чутливості збудника (збудників) інфекції до цефепіму слід провести відповідні тести. Цефепім можна використовувати при монотерапії для ідентифікації збудника (збудників), після його властивого широкого спектру антибактеріальної дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.

При застосуванні цефепіму, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, тяжкі побічні реакції, такі як оборотна енцефалопатія (сплутаність свідомості, у тому числі затьмарення свідомості), міоклонія, судоми та/або ниркова недостатність, спостерігалися у захворювання з нирковою недостатністю, яка отримали дози препарату, які перевищували рекомендовані, або у вас залишилися літнього віку з нірковою недостатністю на тлі рекомендованих доз цефепіму. Відомі випадки таких реакцій, у результаті яких отримували дози, які були скориговані з урахуванням функцій їх нірок. У деяких випадках симптоми нефротоксичності були оборотні і зникали після застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.

Можливо точні зміни, які раніше відзначалися у пацієнта реакції гіперчутливості знову типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики варто призначати з обережністю всім пацієнтам з будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі легкої реакції застосування препарату слід припинити. Тяжки реакції гіперчутливості теперішнього типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм симптоматичної терапії.

З обережністю захворювання пацієнтами із захворюваннями травного тракту, особливо колітом. Антибіотики широкого спектра дій, особливо при тривалому захворювання, можуть спричинити псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості, виключно з летальним наслідком. Тому слід звернути увагу на діарею, що проявилася під час лікування цефепімом. Легкі форми коліту можна мінімізувати самостійно після закінчення терапії, а помірні або важкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Застосування антибактеріальних засобів викликає зміну нормальної мікрофлори товстого кишківника і може сприяти розростанню клостридій. Дослідження вказують на те, що токсин, який продукує Clostridiumdifficile , є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вжити заходів. Прояви псевдомембранозного коліту помірного ступеня можуть зникнути після застосування препарату. У деяких випадках помірного і важкого ступенів необхідно враховувати необхідність введення додаткових рідин і електролітів, білків і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostridium.difficile .

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування лікарської інфекції може спричинити колонізацію кишківника, не чутливу до його мікрофлори. При розвитку суперінфекції під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники хвороби, нирок та органів гемопоезу.

Фармакокінетика цефепіму у разі порушення функції хвороби не змінена. Коригування дози для таких користувачів не потрібно.

Пацієнтам з порушенням функції нірок (з кліренсом креатиніну ≤ 60 мл/хв) дозу препарату слід відкорегувати, щоб компенсувати зниження швидкості виведення. Якщо ви використовуєте ніркову недостатність або інші стани, які можуть погіршити функцію нірок, концентрація антибіотика в сироватці крові зберігається більш тривалий час навіть при звичайних дозах, таким пацієнтам підтримувальну дозу необхідно зменшити. Позначаючи наступну дозу, слід втративши порушення функції нирок, тяжкість інфекції та чутливість до препарату мікроорганізмів, що спричинили інфекцію.

Для використання віком від 65 років з нормальною функцією нірок не потрібно коригувати дози, незважаючи на меншу величину ніркового кліренсу відповідно до такої у молодих заміщень. Пацієнтам літнього віку може бути знижена функція нірок, тому слід слідувати обережності, призначаючи дозу, та обов’язково контролювати функцію нірок.

У цьому літньому віці з нірковою недостатністю, яку застосовували не скориговані відповідно до дози цефепіму, спостерігалися тяжкі побічні реакції, в тому числі небезпечні для життя: енцефалопатія, міоклонус та судоми (див. розділ «Побічні реакції»).

Відомо, що цей препарат головним чином виділяється нірками, і ризик токсичних реакцій вище у забезпеченні порушення функцій нірок. Якщо у літньому віці більша ймовірність зниження функції нірок, слід скоригувати дозу, а функцію нірок слід контролювати.

Можливо проводити контроль протромбінового часу. Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженою активністю протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції захворювання або нирок, пацієнти, які поганохарчуються, а також ті, які приймають тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін при створенні групи ризику і в разі необхідності призначати вітамін К.

У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. У разі проведення гематологічних або трансфузійних процедур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест або тест Кумбса для новонароджених, матеріали, які отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, слід закінчити, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

Відомо, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно підвищує рівень глюкози та кальцію в сироватці крові при комбінованих дозах, які в 33 рази перевищують максимально рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах в цей час невідомі.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.

Застосування у період цього або годування груддю.

Адекватних і добре контрольованих досліджень для участю вагітних жінок не проводилося, тому Цефепім-О в період захворювання можна відзначати тільки тоді, коли очікувана прибуток для матері перевищує ризик для плода.

Цефепім екскретується в грудне молоков дуже низьких концентраціях (0, 5 мкг/мл).Рішення щодо припинення годування груддю щодо або відмови від застосування лікарського препарату повинен прийняти лікар з урахуванням переваг годування грудей дитини та використання терапії для матері.

Здатність впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .

Не вивчалась. У разі виникнення запаморочення або інших побічних реакцій слід утримуватися від керування автомобілем або роботою з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза для дорослих становить 1 г, яку вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. зазвичай тривалість курсу лікування становить 7−10 днів; важкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.

Рекомендації щодо дозування цефепіму для дорослих з ліренсом креатиніну більше

60 мл/хв наведені в таблиці 4: