БІПЕРИДЕН

Показання:

Паркінсонізм; екстапірамідальні порушення, спричинені нейролептиками або аналогічно діючими препаратами; отруєння нікотином.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до компонентів препарату, закритокутова глаукома, кишкова непрохідність, гіперплазія передміхурової залози; з обережністю призначають при порушеннях ритму серця, хворим літнього віку, особливо за наявності органічної мозкової симптоматики, і пацієнтам, схильним до епілептичних нападів.

Інструкція:

Паркінсонізм. Розчин для ін’єкцій: у тяжких випадках початкова доза — 10–20 мг (2–4 мл), поділена на кілька ін’єкцій, в/м або у вигляді повільних в/в вливань протягом дня. Таблетки: дорослі — перор. 1 мг (¹/₂ таб) 1–2 р/доб; дозу можна підвищувати на 2 мг (1 таб) кожної доби. Підтримувальна добова доза — 3–16 мг (¹/₂–2 таб) 3–4 р/доб, максимальна добова — 16 мг (8 таб). Загальну добову дозу слід рівномірно розподілити для прийому протягом доби. Екстрапірамідні симптоми, спричинені дією лікарських засобів. Розчин для ін’єкцій: дорослі — 2,5–5 мг (0,5–1 мл) одноразово в/м або у формі повільної в/в ін’єкції. За необхідності цю ж дозу можна повторно ввести через 30 хв. Максимальна загальна добова доза — 10–20 мг. Діти: до 1 року — 1 мг (0,2 мл); 1–6 років — 2 мг (0,4 мл); 6–10 років — 3 мг (0,6 мл) повільно в/в. За необхідності цю дозу можна повторно ввести через 30 хв. Таблетки: дорослі — 1–4 мг (¹/₂–2 таб) 1–4 р/доб; діти 3–15 років — 1–2 мг (¹/₂–1 таб) 1–3 р/доб під час або після їди запиваючи рідиною. Отруєння нікотином. Гостре отруєння — звичайні терапевтичні заходи слід доповнити в/м введенням 5–10 мг (1–2 мл р-ину д/ін.) препарату; особливо тяжкі випадки — в/в 5 мг препарату. Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально.