ДЕФЕРОКСАМІН

Показання:

Трансфузійний гемосидероз, який спостерігається при великій таласемії, сидеробластній анемії, аутоімунній гемолітичній анемії та інший хронічній анемії; ідіопатичний (первинний) гемохроматоз у хворих, у яких супутні захворювання (тяжка анемія, захворювання серця, гіпопротеїнемія) не дозволяють проводити флеботомію; перевантаження залізом, пов’язане з пізньою порфірією у хворих, які не переносять флеботомії; гостре отруєння залізом; хронічне перевантаження алюмінієм у хворих з останньою стадією ниркової недостатності (при підтримуючому діалізі): з алюмінійзалежним захворюванням кісток, діалізною енцефалопатією або алюмінійзалежною анемією; для діагностики перевантаження залізом або алюмінієм.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до компонентів препарату (за винятком випадків, коли проведення вдалої десенсибілізації робить лікування можливим).

Інструкція:

Лікування рекомендується починати після перших 10–20 переливань крові або коли рівень феритину у сироватці сягає 1000 нг/мл. Режим дозування та спосіб введення визначають індивідуально, оскількі під час лікування можливи зміни залежно від вираженості навантаження організму хворого залізом. Потрібно використовувати найменшу ефективну дозу. Середня добова доза — 20–60 мг/кг маси тіла. Дітям до 3 років препарат вводять під ретельним спостереженням; середня добова доза у цьому випадку не повинна перевищувати 40 мг/кг маси тіла.