ІЗОФЛУРАН

Показання:

Інгаляційний наркоз; як седативний засіб для хворих із штучною вентиляцією легенів зі збереженням седативного ефекту до 48 год (у палатах інтенсивної терапії).

Протипоказання:

Підвищена чутливість до препарату або галогенованих анестетиків, у т.ч. жовтяниця та/або гарячка нез’ясованого ґенезу, печінкова недостатність або еозинофілія після застосування препарату; наявність або генетична схильність до злоякісної гіпертермії.

Інструкція:

Інгаляційно, за допомогою наркозного випаровувача. Початкова концентрація препарату для введення в наркоз — 0,5%; для забезпечення хірургічного рівня анестезії протягом 7–10 хв здебільшого достатньо концентрації 1,5–3%. Адекватний рівень анестезії можна підтримувати за допомогою 1–2,5% препарату в суміші кисню та закису азоту. Якщо препарат вводять тільки з киснем, може знадобитися підвищення його концентрації на 0,5–1%. Керована гіпотензія може бути досягнута при штучній вентиляції легень із концентрацією препарату 2,5–4%. Для виведення з наркозу концентрацію препарату зменшують до 0,5% на початку закриття операційної рани та до 0% — при закінченні хірургічного втручання. Після припинення дії усіх анестетиків дихальні шляхи пацієнта необхідно деякий час вентилювати чистим киснем до повного виходу з наркозу. Для підтримки седативного ефекту можна застосовувати 0,1–1% препарату в суміші повітря з киснем. Альвеолярну концентрацію препарату встановлюють залежно від віку хворого.