МЕТОПРОЛОЛ

Показання:

Артеріальна гіпертензія; компенсована хронічна серцева недостатність (у поєднанні зі стандартною терапією інгібіторами АПФ, діуретиками, за необхідності — серцевими глікозидами); ішемічна хвороба серця: стенокардія, терапія після інфаркту міокарда; тахісистолічні порушення ритму серця; профілактика нападів мігрені; гіпертиреоз.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до компонентів препарату; схильність до бронхоспазму (бронхіальна астма); тяжкі хронічні обструктивні захворювання легенів; тяжка печінкова недостатність; виражена брадикардія; синдром слабкості синусового вузла; AV-блокада II–III ст.; декомпенсована серцева недостатність; кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія; псоріаз; виражені порушення периферичного кровообігу; метаболічний ацидоз; одночасне застосування з інгібіторами МАО; період вагітності й годування груддю; дитячий вік.

Інструкція:

Парентеральне застосування. Лікування слід проводити під наглядом спеціально підготовленого персоналу, при наявності кардіореспіраторного моніторингу та можливості виконання реанімаційних заходів. Суправентрикулярна тахіаритмія: початкова доза — в/в 5 мг (5 мл) зі швидкістю інфузії 1–2 мг/хв кожні 5 хв до досягнення ефекту. Максимальна доза — 20 мг (20 мл р-ину). Ішемія міокарда, тахіаритмія та больовий синдром внаслідок інфаркту міокарда: початкова доза — в/в 5 мг кожні 2 хв, максимальна доза — 15 мг. Через 15 хв після останнього в/в введення слід призначити перор. 50 мг препарату кожні 6 год протягом 2-х днів, для тривалого лікування слід призначати таб з упов. вивіл. Пероральне застосування. Артеріальна гіпертензія: 50 мг 1 р/доб, бажано вранці; за необхідності дозу можна підвищити до 100–200 мг 1 р/доб. Стенокардія: 100–200 мг 1 р/доб. Стабільна хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як доповнення до базисної терапії) II ФК: початкова доза у перші 2 тиж — 25 мг 1 р/доб, потім дозу можна підвищити до 50 мг 1 р/доб, далі — її можна подвоювати кожні 2 тиж. Цільова доза для тривалого лікування — 200 мг 1 р/доб. Стабільна хронічна серцева недостатність III–IV ФК: початкова доза у перші 2 тиж — 12,5 мг 1 р/доб, потім її можна підвищити до 25 мг 1 р/доб; через 2 тиж — до 50 мг 1 р/доб. Максимальна добова доза — 200 мг 1 р/доб. Аритмія: 100–200 мг 1 р/доб. Підтримувальне лікування після інфаркту міокарда: 200 мг. Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям: 100 мг 1 р/доб, за необхідності дозу можна підвищити до 200 мг. Профілактика мігрені: 100–200 мг 1 р/доб. Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально.