СТРЕПТОМІЦИН

Показання:

Вперше виявлений туберкульоз легень і туберкульозні ураження інших органів; гнійно-запальні процеси різної локалізації, спричинені грампозитивними й грамнегативними мікроорганізмами, чутливими до препарату (пневмонія, викликана клебсієлами, чума, туляремія, бруцельоз, ендокардит).

Протипоказання:

Підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання слухового й вестибулярного апаратів, обумовлені невритом VIII пари черепних нервів і/або перенесеним отоневритом; тяжкі форми серцево-судинної й ниркової недостатності, порушення мозкового кровообігу, облітеруючий ендартеріїт, міастенія, ботулізм; схильність до кровотеч; внутрішньокавернозне введення протипоказане при незарощенні плевральної порожнини у місці введення катетера й при прикореневій локалізації каверни; період вагітності й годування груддю.

Інструкція:

Внутрішньом'язово, як аерозоль, інтратрахеально, внутрішньокавернозно (у дорослих). Внутрішньом’язово: разова доза для дорослих — 0,5–1 г, максимальна добова — 2 г, для хворих з масою тіла менше 50 кг та осіб від 60 років добова доза — 0,75 г. Діти та підлітки: добова доза — 15–20 мг/кг маси тіла, але не більше 0,5 г на добу дітям і 1 г підліткам, одноразово. Туберкульоз: добову дозу вводять одноразово, у випадку поганої переносимості препарату — за 2 введення. Тривалість курсу лікування залежить від форми та фази захворювання — 3 міс. і більше. Інфекції нетуберкульозної етіології: добову дозу вводять за 3–4 рази з інтервалом 6–8 год. Тривалість курсу лікування — 7–10 днів. Інтратрахеально: дорослі — 0,5–1 г у 5–7 мл 0,9% р-ині натрію хлориду або 0,5% р-ині прокаїну гідрохлориду 2–3 рази на тиж. Застосування як аерозоль: дорослі: 0,5–1 г у 4–5 мл (при тепловологій інгаляції — 25–100 мл) 0,9% р-ині натрію хлориду. Дітям при цьому шляху введення препарат призначають із того ж розрахунку, що і при в/м введенні. Внутрішньокавернозно: препарат вводять шляхом інсуфляції у вигляді дрібно-дисперсного порошку або інстиляції 10% р-ину в умовах хірургічного стаціонару 1 р/доб в сумарній дозі не більше 1 г незалежно від числа каверн та способу введення. Для пацієнтів з артеріальною гіпертнензією та ішемічною хворобою серця початкова доза — 0,25 г. Хворим із порушенням видільної функції нирок, а також пацієнтам з ураженнями печінки добову дозу препарату слід знизити.