ЕНОКСАПАРИН НАТРІЮ

Показання:

Тромбоз глибоких вен, який супроводжується або не супроводжується тромбоемболією легеневої артерії; нестабільна стенокардія та інфаркт міокарда без зубця Q (гостра фаза) у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; профілактика венозного тромбозу й емболії при ортопедичних або загальнохірургічних операціях; профілактика тромбоутворення в екстракорпоральному контурі при гемодіалізі; профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень у хворих терапевтичного профілю, які перебувають на постільному режимі в зв’язку з загостренням захворювань (серцева недостатність III-IV ФК по класифікації NYHA, дихальна недостатність, важкий гострий інфекційний процес, ревматичні захворювання); лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом/елевацією сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом у хворих, до яких можливе подальше застосування коронарної ангіопластики, а також без неї.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до компонентів препарату й гепарину; маніфестна велика кровотеча або високий ризик виникнення неконтрольованої кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт; тяжка ниркова недостатність; тромбоцитопенія із позитивним тестом на антитромбоцитарні антитіла за наявності еноксапарину; період вагітності й годування груддю; дитячий вік.

Інструкція:

Підшкірно (за вийнятком пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST, яким необхідне в/в болюсне введення або для антикоагуляції у практиці гемодіалізу). 1 мл р-ину д/ін. еквівалентний приблизно 10 тис. анти-Ха МО, доза для 1 ін’єкції — 100 анти-Ха МО/кг маси тіла. Максимальна тривалість курсу лікування — 10 днів. Нестабільна стенокардія і гострий інфаркт міокарда без зубця Q: 100 анти-Ха МО/кг маси тіла 2 р/доб через кожні 12 год., тривалість курсу лікування — 2–8 днів (до стабілізації клінічного стану хворого). Гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом: початкова в/в болюсна ін’єкція — 3 тис. анти-Ха МО. Слідом за нею п/ш вводять100 анти-Ха МО/кг маси тіла протягом 15 хв, далі — кожні 12 год (для перших двох п/ш ін’єкцій максимальна сумарна доза становить 10 тис. анти-Ха МО). Першу дозу слід вводити у будь-який час за 15 хв до або через 30 хв після початку тромболітичної терапії. Тривалість курсу лікування — 8 днів або доти, доки пацієнта не випишуть зі стаціонару, якщо госпіталізація триває менше 8 днів. Пацієнтам у віці від 75 років, які перебувають на лікуванні з приводу гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST початкову в/в болюсну ін’єкцію не проводять. Кожні 12 год. їм слід п/ш вводити 75 анти-Ха МО/кг маси тіла. Профілактика венозного тромбозу: під час операцій з помірним ризиком тромбоутворення (наприклад, в абдомінальній хірургії) і у хворих без високого ризику тромбоемболії — 2 тис. анти-Ха 1 р/доб. Пацієнтам із високим ризиком тромбоемболій (операції на кульшовому, колінному суглобах; операції в онкологічних хворих) — 4 тис. анти-Ха 1 р/доб. У загальній хірургії першу дозу слід ввести за 2 год до оперативного втручання, в ортопедичній хірургії — за 12 год до операціі. Тривалість профілактичного лікування — 7–10 днів. Тромбоз глибоких вен, який не супроводжується або супроводжується тромбоемболією легеневої артерії: 150 анти-Ха МО/кг маси тіла 1 р/доб, або 100 анти-Ха МО/кг маси тіла 2 р/доб кожні 12 год. Попередження тромбоутворення в екстракорпоральному кровообігу під час проведення гемодіалізу: 100 анти-Ха МО/кг маси тіла. Для пацієнтів з високим ризиком кровотечі дозу слід знизити до 50 анти-Ха МО/кг маси тіла при подвійному судинному доступі та до 75 анти-Ха МО/кг при єдиному доступі.