КИСЕНЬ

Показання:

Захворювання, що супроводжуються гіпоксією: набряк легенів, пневмонія, бронхіальна астма, пневмосклероз та інші види недостатності кисневого забезпечення клітин організму, спричинені різними факторами; порушення транспортної функції крові, зумовленої захворюваннями серцево-судинної системи: серцева недостатність, спазми судин різних органів і тканин при стенокардії, ішемії мозку, нирок, печінки та інших органів; порушення зв’язування кисню внаслідок недостатньої кількості гемоглобіну або порушенні його транспортних функцій у випадку захворювань крові або при отруєннях гемічними отрутами (оксид вуглецю, синільна кислота, ціаніди, хлор, фосген тощо); для забезпечення нормального постачання кисню в організм шляхом створення гіпербаричної оксигенації під час хірургічних втручань на мозку, серцево-судинній системі, травному тракті, нирках тощо; у комбінації з інгаляційними газоподібними загальними анестетиками й у післяопераційний період для адекватнішого забезпечення тканин під час застосування анальгетиків, які пригнічують системне й клітинне дихання; для введення кисню через зонд у різні відділи травного тракту або застосування кисневих коктейлів або пінки (суміш кисню з харчовими продуктами, соками, настоями лікарських трав); лікування гельмінтозів (аскаридозу й трихоцефальозу).

Протипоказання:

Для гіпербаричної оксигенації: підвищена чутливість до кисню; гострі респіраторні захворювання; наявність в анамнезі епілептиформних нападів; порушення прохідності слухових труб і каналів, які з’єднують придаткові пазухи; наявність порожнин у легенях, бронхоплевральних фістул; тяжкі форми артеріальної гіпертензії, новоутворення. Для дегельмінтизації киснем: виразкові ураження шлунку й дванадцятипалої кишки, пухлини й гострі запальні захворювання травного тракту; менструальний період, термін вагітності більше 5 міс.

Інструкція:

У госпітальних умовах частіше застосовують як інгаляції через спеціальні маски із гуми або пластичних мас, підключених безпосередньо до сталевих балонів, які містять кисень. В амбулаторній практиці й домашніх умовах — спеціальні гумові або пластикові контейнери (подушки), заповнені киснем або його сумішшю. Для гіпербаричної оксигенації застосовують спеціальні вентиляційні барокамери, де кисень надходить як інгаляційним шляхом, так і через слизові оболонки та шкіру; із терапевтичною метою проводять 8–10 сеансів. Найчастіше застосовують інгаляційно у вигляді суміші з повітрям у концентрації 40–60% в 4–5 л за 1 хв, а також суміш (подають зволоженою) із 95% кисню і 5% вуглекислого газу. Аскаридоз: кисень вводять у шлунок повільно, порціями по 100–250 мл з інтервалом 1–2 хв через тонкий шлунковий або дуодентальний зонд 2 дні поспіль, вранці, натщесерце або через 4 год. після їди; діти до 10 років: 100 мл кисню на 1 рік життя; 10–12 років: 1000–1100 мл; 13–14 років: 1250 мл; від 15 років: 1250–1500 мл. Трихоцефальоз: ректально через катетер повільно нагнітають кисень невеликими порціями (200–250 мл) з інтервалом 2–3 хв протягом 5–7 днів поспіль. Приготування кисневих коктейлів, пінок: суміш кисню з харчовими продуктами, соками, настоями лікарських трав.